ЖДАНИКИ

ЖДА́НИКИ, ів, мн., розм. Те саме, що жданки. — Довго ждати, Катрусю. Нащо нам ті жданики? — лагідно, але твердо говорив Павло, пригортаючи її до грудей (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 471).
♦ Годувати жданиками — обіцяти кому-небудь щось зробити, але не виконувати обіцянки. [Макар:] Ти.. й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди… (Марко Кропивницький, IV, 1960, 339); Жданики поїсти — не дочекатися і втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Ждати та ждати! — репетували жінки. — Вже й жданики поїли!.. Хай одміряють кожному, що полагається [належить] від революції! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 186).