ЖА́РТИК, а, чол. Зменш.-пестл. до жарт 1. Баяніст починає приставати до вожатої з різними жартиками (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 223); Покинув [Філострат] свої жартики і заходився.. порядкувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 240).
ЖАРТИК
Тлумачення слова