ЖАРТУ́Н, а, чол. Те саме, що жартівник. Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 176); Особливо смішив усіх, Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Арсен Іщук, Вербівчаниг 1961, 23).
ЖАРТУН
Тлумачення слова