ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).
ЖАРТІВНИК
Тлумачення слова