ЖАРТІВНИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до жартівник. [Сер гій:] А ти така ж, як і була, — жартівниця! (Яків Баш, П’єси, 1958, 83); А проте Ліда не ображалася, бо в кожному слові жартівниць відчувала доброзичливість і щирість (Панас Кочура, Родина.., 1962, 94).
ЖАРТІВНИЦЯ
Тлумачення слова