ЖАРО́ТА, и, жін., розм. Те саме, що жара 1. Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 133); Від жароти мліють щойно складені полукіпки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52); Праця в такій жароті [на жнивах], в пеклі, викликає в хлопців якесь хвилювання (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 237); Хлопцям розкаже [старий сталевар] про давні речі.. Як дізнавався, чи сталь готова, Чи стерпить жароту піч… (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 41).
ЖАРОТА
Тлумачення слова