ЖА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до жарити 1. Поївши добре вареників та карасів, у сметані жарених, ..вишнівкою на дорогу запили [пан хорунженко з панотцем] (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 195).
2. прикм. Приготовлений для їжі жаренням. Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (Олекса Стороженко, I, 1957, 184);
// у знач. ім. жарене, ного, сер. Страва, приготовлена жаренням. — Бач, понаходили… Треба хоч жареного їм поставити (Панас Мирний, III, 1954, 148).