ЖА́ЛОЩІ, ів, мн.
1. Пригнічений настрій, що викликається бідою, нещастям, невдачею і т. ін.; туга, скорбота. Зібралося Лині на тугу й жалощі, і вона.. силкувалася вилити їх піснею (Іван Франко, I, 1955, 61); Вони [спогади] ..ятрили серце дівоче, завдаючи йому болю та жалощів, від яких хотілося плакати (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 50).
2. Те саме, що жаль 1 2; жалість, співчуття. Головним почуттям моїм до нього [товариша] були жалощі (Леся Українка, III, 1952, 687); В Зіньчиній душі наростає біль і образа, жалощі до самої себе (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 156); — Не за тим я прийшла і жалощів мені ваших не треба (Вадим Собко, Справа.., 1959, 111).
3. рідко. Незадоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання. — А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (Панас Мирний, II, 1954, 289).