ЖАЛЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який має властивість жалити. — Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, — відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 228).
2. перен. Дошкульний, різкий Страшилася [вона] його важких кулаків, його очей, його жалючих докорів і лайки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49).