ЖА́ЛЬНИЙ, а, е, рідко.
1. Який виражає тугу, печаль, смуток; жалібний, сумний. Василько дивився жальними очима на бабу Досю (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 58); Пісня наростала, стихала, тягуча, жальна (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 52).
2. Який навіває смуток, журбу; журливий, сумовитий. Коли він із напруженням вслухався в шум смерек, щоб дослухатися.. звуків чудової арфи, розібрав лиш жальний шум сосен… (Ольга Кобилянська, II, 1956, 532).