ЖАЛЬЦЕ́, я, сер. Зменш.-пестл. до жало. Скоро занюхає [бджола-сторож] чужу бджолу порожню, так зараз викидає.. Тоді її голодну гостю жальцем у спину: «Не лізь, вража дочко, до чужого улія» (Лесь Мартович, Тв., 1954, 313); * Образно. Петро аж зіщулився від цих слів. Який же язичок у його коханої! Все життя тепер він буде відчувати його жальце (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 178).
ЖАЛЬЦЕ
Тлумачення слова