ЖАК, а, чол.
1. Рибальська снасть у вигляді натягнутої на декілька обручів конусоподібної сітки. На вербі сіті рибальські порозвішувано, і жаки, і ятери (Остап Вишня, II, 1956, 369); [Зоря:] Коли у вас, товаришу письменник, більше немає питань, то ми поїдемо жаки трусити (Олександр Корнійчук, II, 1955, 215).
♦ Битий жак — про бувалу, з досвідом людину. Шавкун — битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Панас Мирний, II, 1954, 274).
2. ент. (Tabanus bovinus, L.). Велика двокрила муха, комаха, самка якої живиться кров’ю тварин і соком рослин.