ЖАГУ́ЧЕ.
1. Присл. до жагучий 3; пристрасно. Я давно і жагуче хотів бачити заборонені книжки, а тим більше прокламації (Степан Васильченко, II, 1959, 300); Сліпо й жагуче кохав її за те, що не знаходив іншої такої (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 241); Тамара охопила його шию лівою рукою і жагуче поцілувала (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 57).
2. присл., рідко. Те саме, що жадібно. Слухають його діди,.. жагуче ловлять кожне слово.. солдатки (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 499).