ЖАДНЮ́ГА, и, чол. і жін., зневажл. Жадібна, корислива, скупа людина. Треба.. не стати рабом землі, отим жаднюгою, що в ґрунт без толку зажене і своє життя і життя дітей своїх (Михайло Стельмах, Кров людська.., 1, 1957, 182); — Громадянко, яка ви жаднюга! Ви ні з ким не поділилися оцим яблуком. Ви тихенько хрумаєте його в куточку, щоб ніхто не бачив і не просив (Олесь Донченко, IV, 1957, 132);
// Жадібна до їжі тварина. Лежить [Лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Жаднюга-Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 137); — Вони [коти] такі жаднюги, що й чорта б з’їли (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 33).
ЖАДНЮГА
Тлумачення слова