ЖАДІБНО

ЖАДІБНО. Присл. до жадібний. Маланка в одній сорочці вискакувала на поріг хати, підпирала голову долонею і жадібно стежила оком за весільною процесією (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Жадібно хапав він срібні келехи з різьблених мисників, коштовні хутра, постави і все, що впадало йому в око (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 12); Мишуня повернувся до вагончика, жадібно пив воду (Юрій Яновський, I, 1958, 451);  * Образно. Уночі пішов дощ, земля жадібно всмоктала в себе живущі потоки води (Яків Качура, Вибр., 1947, 54).