ЖАДАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до жадати 1; бажаючий. — Що я маю спільного з ними [гуртківцями] — я, молодий, жадаючий просвіти..? (Степан Васильченко, I, 1959, 85); Вечірко, не помічаючи вбраної по-святковому, жадаючої розваг Ілонки, звертається мимо неї безпосередньо до Лошакова (Олесь Гончар, I, 1954, 459).
ЖАДАЮЧИЙ
Тлумачення слова