ЖАБУРИ́ННЯ, я, сер.
1. (Conferva, L.). Водорості, що ростуть у стоячих водах і мають вигляд зелених ниток. Зелене жабуриння вкрило чисте дно (Панас Мирний, IV, 1955, 316); Очерети шумлять, шелестить осока, в ставу — жабуриння та ряска (Іван Микитенко, II, 1957, 18).
2. діал. Слизька маса, що утворюється на поверхні стоячої води. * Образно. Парламентське жабуриння загойдалося, готуючись поглинути сміливця (Яків Качура, II, 1958, 307).
3. діал. Внутрішність дині, гарбуза.