ЖАБО́, невідм., сер.
1. заст. Нашивка з мережива або серпанку з оборками, що прикріплювалась до коміра верхньої чоловічої сорочки. Біле жабо, наче морська піна, обрамляло його шию (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 19).
2. Оздоба до жіночого плаття або блузки, зробл. з мережива чи тонкої тканини. В сукнях широко застосовується.. багате оздоблення — волани, жабо, банти, рюші, пишні комірці (Мистецтво, 5, 1968, 39).