ЖА́Б’ЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до жаба 1. Явдоха подала йому жаб’ячу кісточку, що неначе карлючка (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 203); Вечорами чулося мирне жаб’яче кумкання (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 137).
Жаб’ячі печериці — неїстівні печериці. Землю вистилали глухі бур’яни та жаб’ячі печериці (Панас Мирний, IV, 1955, 326); Жаб’ячий концерт, ірон. — кумкання багатьох жаб одночасно. Після зими, уперше на ставку, Був жаб’ячий концерт (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 166).
2. Такий, як у жаби. — Бачу я її [дівчини] погляд лобуряцький, губи довгі жаб’ячі (Панас Мирний, I, 1954, 47); Пристав, насупившись, видивився на хлопців нерухомим жаб’ячим поглядом (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 288).