ЗГИНУТИ і рідко ІЗГИНУТИ, ну, неш; наказ. сп. згинь; док.
1. Умерти, загинути. Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (Українські народні думи.., 1955, 474); Послухала Лисиця їжакової ради, притаїлася, лежить, буцім давно згинула (Іван Франко, IV, 1950, 76); [Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Леся Українка, II, 1951, 511);
// Перестати існувати внаслідок реформи, знищення, руйнування і т. ін. Прийшла народна воля, і панщина навіки згинула (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253); Згинеш, потворний світе, Лють не поможе тобі! (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 5); Так згинь же, дух фашистської орди! Ізгинь і не плямуй людини совість! (Павло Тичина, II, 1957, 152).
2. Стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути. Верблюд заплаче, і кайзак Понурить голову.. Тихенько спуститься з гори, І згине в глиняній пустині… (Тарас Шевченко, II, 1963, 87); — Приходьте з полудня до Менделя.. Побалакаємо, нап’ємось пива, стонадцять… — Кінець фрази згинув за тином… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 9); Місяць упірнув раптом за хмари, згинув місячний стовп (Юрій Смолич, I, 1958, 98);
// Пішовши куди-небудь, не повернутися, зникнути. Що то плачу, що то гомону було та страху по селу! Нема дівчат! Згинули, мов їх земля поглинула! (Марко Вовчок, I, 1955, 54).
♦ Згинути з ока (з очей) див. око; Згинь, маро (сатано, личино і т. ін.) — лайливий вираз гніву, досади. — Згинь ти, — думаю собі, — старий шкарбан, із своїми жартами!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 93).
3. тільки 3 ос. Загубитися через недогляд, неувагу, байдужість. Я її [приповістку] комусь-то давав задля друку, та так вона десь і згинула, зосталася одна чернетка (Панас Мирний, V, 1955, 375); Коли і як саме випав [патрон] із рук, старшина ніяк не міг усвідомити. Безслідно згинув, пішов на дно (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 47).
4. тільки 3 ос., перен. Минути безповоротно, припинившись, втратившись. Та згинула добра година: Вмерла моя вірна дівчина (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 82); Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч (Леся Українка, I, 1951, 66); Білоруси мої, і грузини, І вірмени, мої теж повік, Наша дружба ніколи не згине (Максим Рильський, III, 1961, 139); Тепер я знаю, що робить!.. Сумніви згинули важкі (Володимир Сосюра, I, 1957, 412).
5. перен. Вкрай змучитися. Нігде мені подітися, від журби я згину! (Марко Вовчок, I, 1955, 368); [Панса:] Як же ти глянеш в очі батькові старому, що згинув від одчаю через тебе? (Леся Українка, II, 1951, 465).