ЗГУ́СКЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до згускнути.
2. у знач. прикм., перен. Насичений, інтенсивний. Каганчик скупо блимав біля лейтенанта, ледве пом’якшував згусклу темряву в бліндажі (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 288); На полі, проколене високими стернями і змішане з тонкими тінями од них, коливалося згускле місячне сяйво (Михайло Стельмах, II, 1962, 89).