ЗГУЛЯТИ, яю, яєш, док., розм.
1. неперех., перев. із запереч. част. не. Провести якийсь час гуляючи, розважаючись; погуляти. Де її радощі, де ті веселощі? День у день робота, день у день праця, — ні згуляти, ні спочити (Панас Мирний, III, 1954, 14); [Олена:] Колись, може, і згадати буде нічим своє життя у батька. І не сходила гарно і не згуляла вільно, тільки наробилась та нагорювалася… (Степан Васильченко, III, 1960, 66).
2. перех., перев. із заперечною част. не. Пробути певний час без роботи; прогуляти. Стоять будні, прийдуть свята, — Він хвилинки не згуля (Павло Грабовський, I, 1959, 512); Старий Іван Цибар, що за своє трудове, невтомне життя не згуляв і хвилини, тепер мусив відпочивати (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 35).
3. неперех. Взяти участь в якійсь грі, зіграти в що-небудь. І каже смерть у слушну мить До того бідолахи: — Коли ти, хлопче, хочеш жить, — Згуляй зо мною в шахи (Леонід Первомайський, I, 1958, 389).
Згуляти весілля — влаштувати, справити весілля. [Дранко:] Сусіде! Чи не помиритись нам на радощах та згуляти два весілля в один кошт! (Марко Кропивницький, I, 1958, 221).