ЗГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗГУКНУ́ТИСЯ, нуся, нешся, док. Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися. Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 80); Були й такі [загони], що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою і аж тоді починали потикатися на шляхи, на станції, в села (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 67); Молодець відступив крок назад і зібрався весь у собі, готуючись до скоку. Та саме в цю мить згукнулися лицарі й рвонулися за ним усі враз (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 627).
ЗГУКУВАТИСЯ
Тлумачення слова