ЗГУ́БНИК, а, чол. Той, хто призводить до згуби (у 3 знач.), знищує, занапащає кого-, що-небудь. Переповнена вона [планета] людськими стражданнями, які сієте ви, кати людської юності, згубники цвіту поколінь (Олександр Довженко, III, 1960, 69); В перше було показано [Л. Українкою] перемогу жінки над звабником і згубником жіноцтва дон-Жуаном (Радянське літературознавство, 1, 1964, 66).
ЗГУБНИК
Тлумачення слова