ЗГРИЗЕНИЙ

ЗГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згризти. Посмоктав [Юринга] згризений за довгі роки цибух і тоді тільки почав знов говорити (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 122); Лице, колись кругле і рум’яне, пожовкло, згризене брудом і нуждою (Іван Франко, V, 1951, 188);  * Образно. Згризений в гальку, камінь сірів берегами (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300).