ЗГРОМА́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до згромадити. Сіно лежало згромаджене та ждало його руки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 499); Перед піччю на бантині сушиться шмаття, за піччю згромаджене усяке дрантя (Леся Українка, IV, 1954, 212); Я звик до гір, до полів, до сільського роздолля. А в місті все згромаджене, каменем вистелене (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 48).
2. у знач. прикм. Який згромадився, зібрався докупи (про всіх або багатьох). Дочасно ластівок згромаджені полки Летять над водами, рухливі та легкі (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 318).