ЗГРАЙКА

ЗГРА́ЙКА, и, жін. Зменш.-пестл. до зграя 1, 2. Над головою матері пролетіла зграйка чайок (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 72); Біля берега ходили веселими зграйками райдужні мальки (Олесь Донченко, VI, 1957, 261); Маленька зграйка білих хмарин повільно пливла по голубому жовтосмугому небу (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 347); Дивлюся, як ціла зграйка хлопчиків перевертається у каламутній воді (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 87);  * У порівняннях. Юрба підлітків, мов зграйка горобців, зірвалася з місця й майнула назустріч вершникові (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 140).