ЗГО́НЩИК, а, чол., розм. Те саме, що гуртоправ. Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках тертих продавців: і степових, наче з бронзи відлитих, згонщиків, і чорних, мов гайвороння, молдавських ліверантів (Михайло Стельмах, I, 1962, 69).
ЗГОНЩИК
Тлумачення слова