ЗГОДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ЗГОДЖАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗГОДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Давати згоду (у 1 знач.). [Домаха:] Карпе! У кожного свій розум і серце. Ти радиш терпіти, а я не можу, я на те не згоджуюсь (Марко Кропивницький, II, 1958, 171); Тільки що дістав Вашого листа і зараз одписую. Добре, я згоджуюсь, щоб замість «Дорогою ціною» перекласти «На віру» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 374); Стару ублагали переїхати до свекра. Стара довго пручалася, а потім таки згодилася (Панас Мирний, I, 1954, 230); Хлоп’ята не повірили, проте згодились піти зі мною на завод роздивитись (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 84).
2. з ким — чим і без додатка. Виражати, підтверджувати свою згоду (у 3 знач.), визнаючи що-небудь правильним, доречним. Апеля меланхолійно похитала головою на знак, що вповні згоджується з тим осудом (Іван Франко, VI, 1951, 394); Коло Остапа зграєю вироювалися молоді й старі козаки, й козачки, й діти малії, й усі слухали, усі згоджалися (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Артем згодився з матір’ю: натщесерце, справді, дуже міх не подмеш (Андрій Головко, II, 1957, 394);
// у знач. вставн. слова. Все це такі «таланти», яких, згодься, гріх заривати в землю (Леся Українка, III, 1952, 693).
3. рідко. Приходити до згоди (у 2 знач.), домовлятися, зговорюватися про що-небудь. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай, так найма робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (Олекса Стороженко, I, 1957, 48);
// Найматися на роботу. — А чи нема тут такої молодиці, щоб помісячно згодилась? — Чому нема? — кажуть усі. — Можна й на місяць згодитись (Марко Вовчок, I, 1955, 15).
4. розм. Жити мирно, в згоді (у 4 знач.). Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко буває, щоб мирились (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 410);
// Примирятися. Семенко також все коло нені та коло своєї маленької сестрички. Поволеньки згодився, біднесенький, із своєю долею (Марко Черемшина, Тв., 1960, 348).
5. тільки недок., рідко. Узгоджуватися, бути у відповідності. Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, не зміцнілій ще душі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 156).