ЗГОДИТИ див. згоджувати.
ЗГОДИТИ 1, згоджу, згодиш, док., перех., розм.
1. Найняти або умовити кого-небудь щось зробити. Згодили якось москаля з міста за куховара. То ж бо й був чудний! (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Титар виклопотав дозвіл і згодив маляра, щоб він вималював церкву (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91).
2. рідко. Сторгувати, купити. — Був [Іван], кажуть, згодив поле з хатою і вечором забавився на могоричі геть поза північ (Іван Франко, V, 1951, 351).
ЗГОДИТИ 2, згоджу, згодиш, док., рідко. Те саме, що почекати. — Скажіть йому, нехай трошки згодить, поки я з дочкою виберемося до сусід (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 441); Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу (Словник Грінченка).