ЗГОДОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГОДУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. кому, діал. ким. Витрачати на годівлю худоби. Протруєне зерно категорично забороняється переробляти чи згодовувати худобі (Хлібороб України, 6, 1964, 42);
// Віддаватикому-небудь як їжу. [Гавенда:] Вчора Гаврило лісничий приходив скаржитись, що доізжачий [доїжджачий] наш убив його підсвинка в лісі і згодував його собаками (Карпенко-Карий, II, 1960, 12).
2. розм. Те саме, що вигодовувати 1. Щебетав би [Щоглик] собі літом Та згодовував діток (Павло Грабовський, I, 1959, 141); Пані й стрічає її лихими словами: — Що, — каже, — згодувала собі синка злодія! (Марко Вовчок, I, 1955, 34); — Чужа сім’я згодувала мене (Панас Мирний, I, 1954, 282).
3. тільки док., розм. Прогодувати. Були тут.. всі безземельні або такі, що їх земля не могла згодувати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44).