ЗГО́ДНИЙ, ЗГОДЕН, дна, дне.
1. Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). Він повернувся швидко і повідомив, що генерал згодний прийняти делегацію (Юрій Смолич, V, 1959, 745); Наш воротар тільки мовчки потакував, — ми були згодні на все (Юрій Яновський, II, 1954, 26); [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка, II, 1951, 317); Родичі переказали, що Лукіян Середа згоден віддати за Грицька дочку (Андрій Головко, II, 1957, 513).
2. Який має однакові з кимось погляди, дотримується того самого способу дії; солідарний з ким-небудь у чомусь. [Павло:] Якщо Яким згоден у речах з Терешком, то я становлю парубоцтву відро горілки (Марко Кропивницький, II, 1958, 367); Марина була цілком з нею згодна, але її проймала злість, що ця думка належить не їй, а Катерині (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456).