ЗГНИЛИЙ

ЗГНИ́ЛИЙ, рідше ЗІГНИ́ЛИЙ, ЗОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згнити, зігнити, зогнити;
//  у знач. прикм. В кутку Хома старанно трощив ще простий кухняний ослончик, брудний, у помиях, наполовину згнилий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89); Пісня єго [його] душі згіркла, як зігнила пшениця (Василь Стефаник, I, 1949, 106); Пахне цвіллю від зогнилого листя (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).