ЗГНІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГНІТИТИ, згнічу, згнітиш, док., перех.
1. Натискаючи, надавлюючи, зменшувати в об’ємі;
// Тиснути, давити кого-небудь. З якою насолодою побив би він його [урядовця], згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408).
2. перен. Викликати відчуття хворобливого стискання серця, душевної пригніченості;
// безос. Корній упав на піл і застогнав. Тяжким, нестерпучим болем тупим згнітило йому серце, душу (Борис Грінченко, I, 1963, 428).
3. перен. Не давати виявлятися повною мірою; тамувати (почуття). Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 399).
♦ Згнітивши серце — не виявляючи почуття гіркоти, незадоволення, обурення і т. ін. [Семен:] Лева доведеться пристрелити, лише згнітивши серце (Ярослав Галан, I, 1960, 497).