ЗГЛИ́БОКА, присл., діал.
1. З глибини.
2. Глибоко. Вона говорила це рівним тихим голосом і так, мов це була звичайна річ і нітрохи не займала її зглибока (Борис Грінченко, II, 1963, 431); [Фауст:] Коли тобі влюбилась наша мова, То певно й спів сподобається теж І зглибока схвилює, пройме душу… (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 369).