ЗГІ́РКЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до згіркнути.
2. у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув. Дихав [Феоктистов] згірклим пригаром дешевого вина (Яків Качура, II, 1958, 332); Пахло [волосся] згірклою помадою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406).
3. у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум. Він обдарував згірклим усміхом Тетяну Василівну, яка кусала губи (Павло Загребельний, День.., 1964, 280).