ЗЕРЕНЦЕ

ЗЕРЕ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до зерно. В колоссі зеренце: кожне — з куряче яйце! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 142); — Вставай швиденько. В колгоспі зеренце роздають. Людей, як мурашочок. Треба поспішати, бо другі пшеничку заберуть, а нам послідок лишиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367); Проблискувало щось, мов зеренце щирого золота в купі сірого піску (Іван Франко, VII, 1951, 292); Не раз уже Зорині здавалося: ось воно! Знайдене те зеренце істини, без якого твір — сама лише зорана і нічим не засіяна нива (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 128).