ЗЕ́МЩИНА, и, жін.
1. Частина території Російської держави з окремим управлінням, віддана царем Іваном IV боярству після запровадження опричнини. Усю територію держави було поділено на дві частини: опричнину, яка безпосередньо була підпорядкована цареві, і земщину, в якій управління залишалося в руках Боярської думи, що діяла під керівництвом царя (Історія СРСР, I, 1957, 121).
2. збірн., заст. Жителі сільської місцевості. [Аркадій:] Доки в вас буде ще жити кустар, земщина? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 120).