ЗЕМЛИ́ЦЯ, і, жін. Пестл. до земля 2—5. [Захарко:] Хились, моя сива голівонько, до сирої землиці, швидш хились, бо ні до кого вже буде тобі прихилитись!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 176); Тимко щулився від вранішньої прохолоди і, щоб зігрітися, збивав батогом святу землицю (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 90); — В полі ж була.. Набрала оце землиці на пробу, розсаду на баклажани посію (Олесь Гончар, II, 1959, 196); — Що довго радити? Ми найдемо і самі управу на церковну землицю! — мовив Степан Пригара (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 72).
ЗЕМЛИЦЯ
Тлумачення слова