ЗЕМЛЯНИ́Й, а, е.
1. Стос. до землі (у 2 знач.). Січ. Навкруги земляні рови і окопи (Марко Кропивницький, V, 1959, 517); Ідучи темним земляним коридором, вони дійшли до невеличкої площинки (Олександр Довженко, I, 1958, 243); Навіть Маковейчик, який завжди уникав земляних робіт, сьогодні натер собі чесні мозолі (Олесь Гончар, III, 1959, 390).
2. Зробл. із землі (у 3 знач.). На земляній покрівлі хаток та крамниць повиростали кущі зеленої трави та берізки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); [Марта:] Жили ми у старій хаті, долівка земляна була (Захар Мороз, П’єси, 1959, 141).
3. розм., рідко. Те саме, що землистий 2. Страшна була баба. Низенька.. Лице земляне. Губи чорні, зморщені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 453).
4. Складова частина назв рослин, тварин, мінералів, що ростуть, живуть і т. ін. на (в) землі. Професор лазив тоді по палісадничку, притримуючи пенсне, яке падало з носа, ловив земляну жабку (Юрій Яновський, II, 1954, 84); Високу ефективність мікродобрив виявлено і при вирощуванні таких цінних кормових культур, як конюшина, люцерна, земляна груша (Наука і життя, 2, 1957, 24); Земляний горіх; Земляний заєць.