ЗЕМЛЕВОЛОДІ́ННЯ, я, сер. Володіння землею (у 5 знач.) на правах власності або оренди. В декреті про землю знайшли вияв вікові сподівання мільйонів селян про знищення поміщицького землеволодіння (До 40-річчя Вел. Жовт. соц. рев., 1957, 11); На Київщині в XVII ст. вже не було общинного землеволодіння, ясно вирізнилися окремі господарства (Український історичний журнал, 1, 1960, 69).
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
Тлумачення слова