ЗЕМЛЕВЛА́СНИК, а, чол. Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності. Іван Олександрович Лисевич був багатий землевласник; мав п’ять тисяч десятин землі й багато всякого добра (Володимир Самійленко, II, 1958, 410); Додержуючись вказівок Маркса, Енгельса і Леніна, робітничо-селянська держава передає землю, відібрану у поміщиків та інших великих землевласників, в безпосереднє користування селян (Комуніст України, 4, 1963, 44).
ЗЕМЛЕВЛАСНИК
Тлумачення слова