ЗЕЛО 1, а, сер., заст., поет. Зелень (у 1 знач.). З-за густих будяків і всякого зела незабаром висунулись баштани з довгими рядками високих соняшників (Нечуй-Левицький, I, 1956, 499); Був вересень на початку; сонце пекло, аж шкварчить; по узгір’ях всяке зело пожовкло (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 120); Відволожені після спеки дощем, ласкаво пахнуть зела, квіти, земля (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 78).
ЗЕЛО 2, присл., заст. Дуже. Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (Іван Ле, Побратими, 1954, 31).
ЗЕЛО 3, а, сер. Восьма літера церковнослов’янського і староруського алфавітів на позначення приголосного звука «з».