ЗЕЛЕНУВАТИЙ

ЗЕЛЕНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зеленкуватий. — Ой, забуду! — мимрив собі під ніс Місяць, обсипаючи землю блідим, зеленуватим світом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 11); Посеред столу на зеленуватому склі лежало кілька незвичайних колосків (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 99); Усіма грудьми п’є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Андрій Головко, II, 1957, 10); Зеленуваті очі.