ЗЕЛЕНЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до зелений. Глянь у поле — там билинка Росте зелененька (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 50); За ялину зелененьку Тихо місяць заховавсь (Леся Українка, IV, 1954, 126); Від неї [могили] залишився тільки невеличкий горбик землі, порослий бур’янцем і ніжною зелененькою травичкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 201).
2. перен., розм. Який не має достатнього життєвого досвіду; малодосвідчений. Такого зроду-віку не було, щоб Сашкові хтось вказував на його обов’язки, а тим більше, коли його бралися опікати отакі неоперені, отакі зелененькі горобчики… (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 149).