ЗЕФІР 1, у, чол., поет. Теплий легкий вітерець. Про гомін тракторів ще згадує земля, бреде зефір пахучою ріллею… (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 93); Легкокрилий зефір походжав над балкою, куйовдив кучеряве верхів’я, дуби гули і шуміли (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 24).
ЗЕФІР 2, у, чол. Вид тонкої бавовняної тканини для пошиття білизни (перев. чоловічих сорочок). Мій шеф даватиме мені відрізи і зразки прекрасної шерсті на чоловічі й жіночі костюми, різні полотна, зефіри, шовки, попелін [поплін] (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 123).
ЗЕФІР 3, у, чол., кул. Сорт фруктової пастили. Біло-рожеві часточки зефіру.