ЗДИВОВАНО. Присл. до здивований 2. — Еге І — здивовано промовила вона сміючись, — да ти п’яний, Авруме? (Степан Васильченко, II, 1959, 11); Уляна чогось здивовано прислухається до цієї дитячої мови води (Михайло Стельмах, I, 1962, 106).
ЗДИВОВАНО
Тлумачення слова