ЗДИ́РЦЯ, і, чол., діал. Здирник. — Буде він учитися і тут, і там, щоб міг мужиком прожити, не кланяючися кожному здирці (Борис Грінченко, I, 1963, 292); — Здається, він не з лагідних, — Сволота, — рішуче ствердив Тимко. — Такий здирця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 76).
ЗДИРЦЯ
Тлумачення слова