ЗДИМА́ТИ 1, а́ю, а́єш, недок., ЗДИНЯ́ТИ, здиму́, зди́меш, док., перех., діал. Знімати. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку (Павло Чубинський, V, 1874, 579).
ЗДИМА́ТИ 2, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Здувати. Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний, I, 1954, 333).