ЗДИЧІ́ННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. здичіти. Набуте в горах здичіння троха [трохи] вже відпало від нього (Іван Франко, VII, 1951, 16); Вони нагадали один одному найменшу вину, гріхи проти духа святого, докоряли за байдужність, свою самотність, здичіння в болоті життя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305).
ЗДИЧІННЯ
Тлумачення слова